Тернопільська спеціальна школа Тернопільської обласної ради

Почуйте серцем

Кожна дитина - це неповторний світ, кожна дитина по-своєму унікальна, кожна дитина є незмірною цінністю для своїх батьтків і родичів, а всі діти разом - неоціненне багатство суспільства. Відомий педагог Софія Русова стверджувала: "Найдорожчий скарб у кожного народу - його діти".

Специфічними є і потреби кожної дитини, особливо якщо це - дитина з обмеженими можливостями. За даними статистики, в Україні кількість дітей із глибоким порушенням слуху становить 0,2 % від усього дитячого населення (2 на 1000 дітей). Звичайно, дітям зі зниженим слухом важче, ніж їх здоровим одноліткам, засвоювати навчальний матеріал, опановувати уміння та навички. Та вони залишаються дітьми.

В. Сухомлинський говорив: "Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості". Бібліотека №4 для дорослих розпочала співпрацю із Тернопільською школою для дітей зі зниженим слухом. Детальніше про це читайте у статті завідувачки бібліотекою С. Козелко в інтернет-виданні "Погляд".

Щоб Ви нас серцем так почули, як чуємо Вас ми .

Xочу розповісти про дітей, які навчаються у школі інтернаті зі зниженим слухом та просто хорошу людину Гуменюк Галину Йосифівну. Вона любить своїх учнів просто за те, що вони є, живе їхніми проблемами, радостями. Навчає їх прекрасному – бути людьми, любити свій край, берегти звичаї і традиції і радіти кожній хвилині прожитого дня.

Ми познайомились у бібліотеці №4 для дорослих. Я там працюю, а Галина Йосифівна прийшла за книгами. Вона розповідала мені про своїх дітей з таким захопленням, що захотілось познайомитись з нею та її вихованцями ближче.

І ця зустріч відбулась. Вона залишиться у моєму серці назавжди. І як не дивно діти вміють щиро радіти, любити, творити, малювати і жити у своєму світі…

Спільно з бібліотекою ми організували виставку дитячих робіт до Великодня. Провели бесіду «Світ незрівняних писанок». І стільки радості я давно не бачила в очах дітей…

Я щиро вдячна вихователю вищої категорії Галині Йосифівні, яка багато років працює в Тернопільській школі інтернаті для дітей зі зниженим слухом, яка знає своїх вихованців, їхні мрії, сподівання, але щиро вірить, що і ми пересічні громадяни нашого міста зможемо почути стукіт їхніх сердець…

На майбутнє ми вирішили створити спільний проект виставку малюнків «Діти, які пишуть картини серцем».

Світлана Козелко